​

 Швидко минає час, змінюється життя, та незмінною залишається дорога, яка уміло з’єднує в єдине минуле, теперішнє і майбутнє. Дорога, яка веде до школи. Скільки мрій, прагнень, скільки спогадів пов’язано у кожній людині зі школою!

 На березі швидкоплинної річки Іква розкинулося село Сапанів.

У центрі села – красуня школа. У неї, як і в кожної людини, своя доля. Будувалася школа у 1928-1930 роках. А 1 вересня 1931 року відбулося урочисте відкриття, і школа відкрила свої двері для дітей. Навчання у школі у було семирічним.

 Так як західноукраїнські землі були під владою Польщі, українську мову викладала українка – вчителька Корчинська. Першим директором школи був поляк Антін Фузулін. 28 червня 1932 року були видані учням перші свідоцтва про закінчення першого класу. Школа тоді мала повну публічну назву «Публічна семиклясова повнихня школа віоска Сапанув Кшеменецкого повіту».

Навчання велося на польській мові. Лише у першому класі діти вчилися на рідній мові, яку поляки називали «руська» (тобто «українська»).

 У першому класі вивчалися такі предмети¸ як «читанка», «арифметика».

 Згадує Остапчук Анатолій Омелянович: « Святкували ми дні Т.Г. Шевченка. Наш вчитель, пан Мовчан  Ілля, грав на скрипці. Ми декламували вірші « Не в шовкових пелюшках», «Я маленький хлопчик сьомий рочок маю, але про Шевченка вже багато знаю» і інші.

А потім я бачив, як вчителя Мовчана польська поліція везла арештованого, і кажуть НКВС розстріляло. Для мене це залишилося в пам’яті на все життя.

 Починаючи з другого класу, предметів було більше. У 3-4 класах були такі предмети: польська мова, «руська» мова, арифметика, природа, історія та релігія.

 З початком Великої Вітчизняної війни з 1941 року навчання у школі було призупинене, але освітня діяльність продовжувалася. Під час окупації навчалися по сільських хатах. У приміщенні школи  до 1943 року фашисти облаштували шпиталь.

 Після визволення нашого краю від німецьких завойовників у 1944 році навчання відновилося. У ці післявоєнні роки в одному класі навчалися діти різного віку, так як війна перервала їхнє навчання.

 Директором школи у цей час були Лідія Сірук (1947) , Яків Григорович Григоренко (1948), Кремньов.

До речі, квартира для директора та кімнати для вчителів були при школі. Вони знаходилися в кінці будинку і мали окремий вхід. З другого можна було потрапити в навчальні приміщення.

 Саме завдяки Якову Григоровичу у Сапанові, а саме у школі, з’явилась електрика. Під час війни Яків Григорович був командиром зенітної батареї і завжди дбав, щоб його бліндаж був електрифікований. Тому він заговорив: « У школі потрібна електрика».

 А ще під керівництвом Якова Григоровича учні старших класів займалися радіотехнікою¸ компонували детекратні приймачі. На той час у селі не було ні одного радіоприймача тільки директор школи одержав (не купував!) ламповий радіоприймач величезна розкіш на той час.

Згодом у селі з’явилася вчительська сім’я -  Чумакевич Василь Тимофійович і Чумакевич Галина Никанорівна. Галина Никанорівна викладала українську мову та літературу, Василь Тимофійович теж був філологом.

   Навчання після війни і надалі було семирічним.

Після реформи в освіті у 1956 року Сапанівська школа перейшла на одинадцятирічне навчання, а в 1967 році школу було переведено в розряд неповної середньої і навчання стало восьмирічним.

У 1987 році розпочалася будова школи. 1 вересня 1989 року відбулося урочисте відкриття нової школи.

  На численні прохання жителів села та стараннями директора Омельчук Г.О. у 1994 році заклад був реорганізований у загальноосвітню середню школу І-ІІІ ступенів.

І з 1 вересня 1994 року було розпочате одинадцятирічне навчання.

 З 2016 року заклад реорганізовано у навчально-виховний комплекс "Сапанівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад".

На сучасному етапі НВК "Сапанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ" - це навчальний заклад, в якому здобувають освіту 170 учнів та 33 вихованці. У навчальному закладі працює згуртований педагогічний колектив (29 педагогів), які стараються дати учням не тільки ґрунтовні знання, а й виховати їх свідомими громадянами України, справжніми людьми.

  Протягом існування навчального закладу села Сапанів його керівниками були:

Пан Антін Фузулін – 1931-1939 р.р.

Пан Крупчик – 1939-1941 р.р.

Сірик Лідія (Ковалик) – 1947 р.р.

Григоренко Яків Григорович – 1947 – 1948 р.р.

Кремньов – 1949  - 1954 р.р.

Куций Микола Олександрович – 1955 – 1960 р.р.

Микитенко Яків Кирилович – 1960-1968 р.р.

Ткачук Тамара Миколаївна – 1968 – 1969 р.р.

Плисюк Олексій Андрійович – 1969 – 1975 р.р.

Костянтинов Василь Михайлович – 1975 – 1980 р.р.

Кондратюк Григорій Полікарпович – 1980 – 1987 р.р.

Рудик Микола Петрович  - 1987 – 1993 р.р.

    З 1993 по 2019 роки навчальний заклад очолювала Омельчук Галина Олександрівна – вчитель математики,спеціаліст вищої категорії, старший учитель, "Відмінник освіти".

    З грудня 2019 року директором навчального закладу є Антонюк Тетяна Георгіївна, вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, старший вчитель.

     Школа пишається своїми випускниками. За період з 1996 року за особливі досягнення у навчанні 20 випускників школи було нагороджено Золотими та Срібними медалями. Більшість випускників (70%) щороку вступають у вищі навчальні заклади. Колишні учні успішно працюють у різних галузях народного господарства. Всі вони люблять свою школу, своє село, постійно сюди навідуються. Серед них є вчителі. економісти, інженери, священики, будівельники, лікарі.